Шаблоны Joomla 2.5 здесь: http://joomla25.ru/shablony/

Удосконалення психофізичної підготовки

учнів під час занять з рукопашного бою на уроках предмету

 «Захист Вітчизни» та гуртка з військово-прикладної підготовки

 

Швидкоплинні умови соціальних змін та орієнтація Збройних Сил України на стандарти сил швидкого реагування західних країн учасниць блоку НАТО підіймають проблему удосконалення підготовки військових фахівців як актуальну для сьогодення [1, стор.10; 2, стор.6]. У зв’язку з цим, надзвичайно гостро постає питання підвищення рівня допризовної підготовки учнівської молоді – майбутніх захисників Батьківщини.

Рукопашний бій, як складова частина прикладної фізичної підготовки предмету «Захист Вітчизни», спрямований на удосконалення психофізичних якостей допризовної молоді для забезпечення фізичної готовності до бойової діяльності, перенесення фізичних навантажень, нервово-психічних напружень в екстремальних умовах під час служби у лавах Збройних Сил України[3, п.1.2, стор.2, п.3.14, стор.24].

Історичне становлення рукопашного бою у військах різних часів відбувається під впливом розвитку технологій, озброєнь, соціальних умов, психології людей та політичних обставин. На сучасному етапі удосконалення психофізичної підготовки є одним із шляхів вирішення питання боєготовності особового складу Збройних Сил України.

Рукопашний бій – найдавніша форма ведення війни. Його розвиток та реформування безпосередньо залежить від запитів суспільства (зокрема армії та інших силових структур). Він залишається однією з основних складових психофізичної підготовки військового фахівця і, відповідно, допризовної молоді. Традиції виховання воїнів розпочали формуватися ще за давніх часів. Військо князя Святослава чисельністю 10 тисяч воїнів отримало блискучу перемогу над армією Візантії, яка налічувала близько 100 тисяч чоловік [4, стор.510]. Це стало впевненою демонстрацією військового уміння, фізичної готовності, психологічного настрою та морально-вольових якостей. Іноземні історичні джерела з повагою характеризують козацьке військо часів боротьби за незалежність нашої держави: “У цих війнах безнастанно розвивається й перетворюється саме військо: Хмельницький, Виговський, Дорошенко, Сірко, Мазепа творять усе нові й нові формації; українська піхота добуває собі визнання всіх знавців воєнної справи” [5, стор.169].

Двадцяте століття внесло свою специфіку у ведення бойових дій насиченістю військ авіацією, танками, мотопіхотою, парашутно-десантними військами, самохідною артилерією, інженерними частинами і т. ін. Сучасний бій висуває високі вимоги до психофізичних і морально-вольових якостей військовослужбовців [6, стор.5]. Новітні військові технології аж ніяк не виключають можливість рукопашних сутичок, особливо у боях на короткій дистанції, якими насичені сучасні конфлікти. Найбільше, звичайно, це стосується підрозділів спеціального призначення. Рукопашний бій поряд з безпосередньо фізичним знищенням чи нейтралізацією противника, вирішує ще ряд питань сприяння загальній психофізичній підготовці військовослужбовців. Серед цих питань є виховання вольових якостей, рішучості в діях, внутрішньої концентрації; розвитку загальної координації рухів, еластичності м’язів та зв’язок, аеробної та анаеробної витривалості.

На сучасному етапі в усіх видах Збройних Сил України рукопашний бій включений до переліку обов’язкових вправ настанови з фізичної підготовки ЗСУ та предмету «Захист Вітчизни» шкільної програми [13, т.8.4, стор.199]. Степінь складності підготовки (вивчення комплексу вправ рукопашного бою РБ-1, РБ-2 чи РБ-3) визначається специфікою військово-професійної діяльності особового складу видів ЗСУ [3, п.6.1.2, стор.79]. Ретельний аналіз прийомів та методики викладання я провів під час розробки навчального посібника з рукопашного бою для курсантів Полтавського військового інституту зв’язку (2007 рік).

Країни Європи учасниці блоку НАТО у формуванні професійної армії висувають до особового складу жорсткі вимоги психофізичної підготовленості. Неабияку увагу надають заняттям з рукопашного бою під час підготовки особового складу збройних сил, а особливо спецпідрозділів швидкого реагування, в різних країнах світу, вважаючи його невід’ємною складовою частиною бойової підготовки [11, гл.1-4]. Враховуючи досвід, накопичений у школах бойових мистецтв різних народів світу та сучасних наукових досягнень, у спецпідрозділах практикуються синтезовані системи рукопашного бою, адаптовані до умов проведення бойових дій та поєднані з використанням вогнепальної і холодної зброї.

Практика проведення занять з предмету «Захист Вітчизни» та гурткової роботи з військово-прикладної підготовки показує, що широта аспектів рукопашного бою дозволяє, застосовуючи основні методики фізичної підготовки, змоделювати майже увесь спектр фізичних навантажень бойової підготовки. Заняття включають у себе вправи, що сприяють розвитку основних якостей допризовної молоді (сили, швидкості, витривалості та спритності), а також спеціальних якостей та військово-прикладних рухових навичок.

Для сприяння удосконаленню психофізичної підготовки допризовної молоді та військовослужбовців мною розроблена методика викладання рукопашного бою, яка спрямована на розширення можливостей використання прийомів рукопашного бою введенням взаємопов’язаних варіативних систем рухів для більш гнучкого пристосування військовослужбовців до обставин бою.

Ефективність навчання реалізовується багаторазовими повтореннями до досягнення повного автоматизму рухових дій та осмисленого інстинктивного використання прийомів рукопашного бою в залежності від дій противника. У залежності від бойових завдань, умов застосування, бойової активності противника, озброєння способи застосування прийомів можуть бути найрізноманітнішими [3, п.3.14.1, стор.24].

При досягненні необхідної широти арсеналу рукопашного бою важливо не втратити легкість і доступність вивчення та використання прийомів. Це можливо реалізувати за рахунок систематизації прийомів за принципами ведення рукопашного бою та раціональності використання. Формування цілісної системи алгоритмів рішення ситуацій рукопашного бою дає можливість використовувати її, видозмінюючи рухові дії в залежності від конкретної ситуації. Наприклад, закладений у підсвідомість алгоритм захисту від прямого удару видозмінюється в залежності від того, як противник виконує атакуючу дію – рукою, ногою, ножем, автоматом чи піхотною лопаткою. Такий підхід дає змогу моделювання дій створених алгоритмів зі зброєю та підручними засобами. Взаємозв’язок між системами рухів рукопашного бою надає можливість гнучкого переходу від однієї техніки виконання прийомів до іншої в залежності від змін бойової ситуації. Поступове ускладнення рухових дій та вправ для вироблення належного психологічного стану під час виконання прийомів сприяють формуванню скоординованих рухових військово-прикладних навичок та гнучкого інтуїтивно-творчого мислення.

Я застосовую наступну методику навчання рукопашному бою та хортингу учнів 8-11 класів під час уроків фізичної культури, предмету «Захист Вітчизни» та гурткових занять з військово-прикладної підготовки:

1 рік навчання – Базовий курс підготовки.

Оволодіння базовою технікою рукопашного бою та прив’язка її до просторової системи координат. До цього розділу входять підготовчі прийоми та прийоми самостраховки; стійки, удари руками та ногами усіх напрямків; захист руками, ногами прямолінійної та кругової форми; основні важелі на кінцівки, тулуб та голову людини; переміщення у стійках та підведення їх до систем рухів рукопашного бою; моделювання атакуючих та захисних дій короткою палицею, автоматом, ножем та піхотною лопаткою; комплекси вправ без зброї та з автоматом; основні прийоми захисту від атаки ножем, автоматом, піхотною лопаткою.

2-й рік навчання – Основний курс підготовки.

Об’єднання базової техніки рукопашного бою у системи рухів основних технік атаки та захисту в залежності від раціональності її використання; відпрацювання систем рухів у парі з партнером зі зброєю і без неї; ознайомлення зі спеціальними техніками (випередження та приховування атак); проведення навчальних поєдинків без зброї та фехтування на макетах зброї.

3-й рік навчання – Курс удосконалення техніки.

Удосконалення систем рухів основних технік рукопашного бою до відповідних фізичних та психологічних якостей виконання, включаючи подолання обмежуючих факторів різних природних умов.

Формування систем рухів спеціальних технік (випередження та приховування атак).

4-й рік навчання – Спеціальний курс підготовки.

Удосконалення основних технік поєднанням із спеціальними техніками. Відпрацювання захисту від декількох противників. Виконання прийомів зі зброєю відповідно до вимог даного курсу. Проведення навчальних поєдинків з декількома партнерами без зброї та з макетами зброї. Адаптація техніки рукопашного бою до різних природних умов. Використання отриманих рухових навичок у відпрацюванні маневрування під час вогневого бою на коротких дистанціях. Комплексне поєднання рукопашного бою та вогневого бою на коротких дистанціях.

Кожний курс підготовки має певну ступінь завершеності. Тому при проведенні занять для учнів, курсантів чи військовослужбовців за будь-якого строку навчання не порушується системність отриманих навичок. Така особливість є надзвичайно важливою за умов раптового приведення до бойової готовності військових підрозділів.

Заняття з рукопашного бою це процес формування психологічного стану, у якому відбувається напружене мислення людини, постійно спрямоване на перемогу. Досягається це систематичним подоланням больових порогів при фізичному зіткненні, несвоєчасного реагування на атаки партнера, внутрішньої тривоги перед поєдинком, нервового напруження при виконанні захисту від озброєного противника та т. ін.

Використання комплексних занять, в яких застосовується виконання прийомів рукопашного бою та навчальних поєдинків після інтенсивного фізичного навантаження (марш-кидка, подолання смуги перешкод, переправи через водойму, тощо) формує уміння швидко концентруватися і максимально мобілізуватися.

Тренування на заняттях з рукопашного бою у різних природних умовах дає змогу вирішити ряд питань удосконалення психофізичних якостей:

1) удосконалення вивчених технічних елементів рукопашного бою під впливом природних факторів, що заважають їхньому виконанню (наприклад, подолання опору води при виконанні прийомів рукопашного бою у водоймах);

2) оцінка раціональності використання тих чи інших прийомів в даних природних умовах (наприклад, більш обмежене використання ударів ногами при веденні рукопашного бою в зимовий період на снігу, замерзлих водоймах та т. ін.);

3) активний розвиток допоміжних аналізаторів сприйняття обставин зовнішнього середовища (при відключенні в темний час доби основного аналізатору – зору, загострюються слух, тактильна чуттєвість, сприйняття запахів та смаків), що дає в звичайних умовах більш цілісно і об’єктивно оцінювати обстановку;

4) витривалість аеробного та анаеробного характеру;

5) впевненість у можливості використання отриманих навичок в різних природних умовах та віри у свої можливості;

6) досягнення стійкого психічного стану (кожна нова зміна обставин виконання завдання сприймається більш спокійно і врівноважено).

Для підвищення рівня ефективності занять доцільно розподіляти учнів  за рівнем підготовленості на підгрупи. Підбір пар для відпрацювання прийомів раціонально проводити, виходячи з потреби удосконалення якостей підготовки (партнери повинні взаєморозвиватися, доповнюючи один одного) та періодично робити зміну складу пар при досягненні необхідних результатів.

Важливим елементом у процесі навчання рукопашному бою є систематичне проміжне тестування психофізичної підготовки та проведення залікових занять. Під час цих заходів для учнів створюються умови, коли потрібно не тільки правильно виконати певні прийоми, а й застосовувати їх, реагуючи інстинктивно, на підсвідомості.

Запропонована методика експериментально опробована під час занять з рукопашного бою для учнів Полтавського міського багатопрофільного ліцею №1 ім. І.П. Котляревського, курсантів Полтавського військового інституту зв’язку,  курсантів військової кафедри Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка, вихованців Полтавського обласного військово-спортивного центру «Воїн».

 З 2003 по 2015 роки, використовуючи дану методику проведення занять, мною підготовлено близько 20 кандидатів у майстри спорту, 8 майстрів спорту України, 1 майстра спорту України міжнародного класу з військово-спортивних багатоборств.

У складі робочої групи (2014-2015 рік) Всеукраїнської федерації військово-спортивних багатоборств  я, на основі даної методики, розробив програму всестильового прикладного бою для військовослужбовців Збройних Сил України та Національної Гвардії України, яка була опробована під час навчально-тренувальних зборів начальників фізичної підготовки військових частин у м. Києві та навчальному центрі «Десна» міністерства оборони України.

Надзвичайно важливою складовою у формуванні психофізичних якостей, прикладних навичок та виховання патріотизму я вважаю участь учнів у заходах військово-прикладного і військово-патріотичного спрямування міста та області. Зазвичай вони відбуваються за співпраці управління у справах сім’ї, молоді та спорту, департаменту освіти, товариства сприяння обороні України, військового комісаріату, військових частин, ветеранських організацій, військово-патріотичних та історичних клубів, козацьких організацій. Найвідоміші з них: урочистий марш та плац-концерт «На варті миру» з нагоди Дня Перемоги та Дня Примирення; зльоти допризовної молоді «Вчися перемагати!», «Козацькими стежками до сучасних перемог», «Марш-кидок», «Полігон», «Жіночий батальйон», «У вересні 43-го»; екскурсія-тренування «Десант на Січ» (відвідини 25-ї аеромобільної бригади та Запорізької Січі на о. Хортиця); показові виступи з нагоди Дня українського козацтва, Дня Збройних Сил України, Дня Незалежності, Дня визволення міста, Дня виведення військ з Афганістану; військово-спортивна патріотична гра «Сокіл».

Участь у даних заходах дає можливість оцінити рівень підготовленості учнів, закріплює отримані навички, виховує патріотичні почуття, удосконалює уміння учнів працювати в команді,  створює умови для обміну досвідом.