Дата народження:

03.01.1976

Освіта:
Полтавський державний технічний університет ім. Ю. Кондратюка, 1998,
Факультет промислового та цивільного будівництва, інженер –будівельник.
Полтавський національний педагогічний університет ім. В.Г.Короленка, 2003,
Факультет фізичного виховання, вчитель фізичної культури.

Місце роботи:
Полтавський міський багатопрофільний ліцей ім І.П. Котляревського, (05322) 72762

Стаж роботи:
 загальний - 18 років
 педагогічний - 8 років

Кваліфікаційна категорія:
Перша

Звання:
заслужений тренер України

Державні відзнаки, нагороди:
Медаль «15 років Збройним Силам України» (2007), медаль «За сприяння Збройним Силам України» (2010 р.), грамота Департаменту гуманітарної політики Міністерства оборони України (2007 р.), грамоти обласного військового комісаріату, обласної, міської та районних державних адміністрацій, управлінь у справах сім’ї, молоді та спорту, освіти.

Методична проблема:
Удосконалення психофізичної підготовки учнів під час занять з рукопашного бою на уроках предмету «Захист Вітчизни» та гуртка з військово-прикладної підготовки

Інноваційні форми роботи та технології, які я використовую:
Технологія колективних творчих справ, здоров’язберігаючі технології, технологія створення ситуації успіху, квести, технологія національно-патріотичного виховання, ІКТ, робота учнів у творчих робочих групах, ділові ігри, військово-історичні екскурси, флешмоби

Педагогічне кредо:
Власний приклад – запорука успіху в навчанні

Я, Бариш Олег Миколайович, працюю в Полтавському міському багатопрофільному ліцеї №1 ім. І. П. Котляревського з 2011 року. Професію педагога обрав за покликом серця. Закінчивши Новосанжарську середню школу, вступив до Полтавського інженерно-будівельного інституту (закінчив із червоним дипломом у 1998 році). Але так склалося, що на третьому курсі розпочав трудову діяльність, не пов’язану з будівництвом. Оскільки серйозно займався спортом, мені запропонували посаду інструктора зі східних єдиноборств. Уже перші місяці педагогічної діяльності показали, що я знайшов шлях для реалізації себе як особистості. Та, мабуть, ще й спрацювали гени – моя мама і старша сестра працюють учителями. Це стало поштовхом для навчання в Полтавському національному педагогічному університеті ім. В. Г. Короленка на факультеті фізичного виховання (закінчив у 2003 році).
Але й цього здалося мені замало. Єдиноборства прекрасно розвивають особистість із дитячого віку й виховують характер. У зв’язку з цим виникла ідея спрямувати такі їхні якості для використання у військовій сфері, для удосконалення підготовки військовослужбовців. Розпочав самоосвіту з військового напрямку. За підтримки ветеранів Афганістану та підрозділів спеціального призначення вдалося створити обласну дитячу громадську організацію «Військово-спортивний центр «Воїн». Розробив програму для дітей та молоді з рукопашного бою та військово-прикладної підготовки «Воїн», пов’язав її з нашими козацькими традиціями виховання та тренування.
Доля й тут скоригувала мої плани – із 2005 року я розпочав трудову діяльність на кафедрі фізичної підготовки та спорту Полтавського військового інституту зв’язку. Основним моїм завданням було створення секції з рукопашного бою та проведення інструкторсько-методичних занять даного спрямування. Став автором навчально-методичного посібника «Рукопашний бій» (2007 р.). Під час проведення занять намагався застосовувати напрацювання своєї авторської програми.
Паралельно з цим проводив активну громадську роботу в напрямку військово-патріотичного виховання дітей та молоді. З показовою групою взяв участь у державному концерті з нагоди 15-річчя Збройних Сил України. Нагороджений медаллю «15 років Збройним Силам України» (2007 р.), медаллю «За сприяння Збройним Силам України» (2010 р.), почесними грамотами Департаменту гуманітарної політики ЗСУ; неодноразово - грамотами військового комісаріату, обласної, міської та районних державних адміністрацій, управлінь у справах сім’ї, молоді та спорту, освіти.
Паралельно продовжував спортивну кар’єру. У 2008 році виконав норматив майстра спорту України з військово-спортивних багатоборств (рукопашний бій та стрільба). У 2010 році мені присвоїли звання заслуженого тренера України з військово-спортивних багатоборств.
Після розформування військового інституту зв’язку перейшов працювати вчителем фізичної культури та предмету «Захист Вітчизни» до міського багатопрофільного ліцею №1 ім. І. П. Котляревського. Ініціював викладання хортингу (український рукопашний бій) на уроках фізичної культури та військової підготовки (під час гуртка) з 8 класу навчання (1 курс) учням груп правового профілю, як майбутнім абітурієнтам ВНЗ силових структур. Розробив програму гуртка з військово-прикладної підготовки «Захисник Вітчизни», до якої включив авторські напрацювання з рукопашного бою (система бойових модулів).
Дані напрацювання уніфіковані з програмою підготовки всестильового бою для військовослужбовців, яку я створював у складі робочої групи Всеукраїнської федерації військово-спортивних багатоборств для ЗСУ та Національної Гвардії України (2015 р.). Це дає змогу більш якісно підготувати учнів до служби у лавах Збройних Сил України.
Комплексне поєднання занять із рукопашного бою, військово-прикладної підготовки, залучення учнів до заходів військово-патріотичого спрямування використання інноваційних технологій дає позитивні результати. Збірна команда ліцею №1 традиційно здобуває перемоги та призові місця у військово-спортивних іграх «Зірниця», «Сокіл». Вихована вже ціла когорта спортсменів-розрядників з військово-спортивних багатоборств – переможців та призерів міських, обласних та всеукраїнських чемпіонатів.
Намагаюся постійно самовдосконалюватися. На мою думку, так і мусить робити кожний педагог. Надзвичайно важливий власний приклад. Адже учні підсвідомо моделюють нашу поведінку: ми навчаємося – і вони навчаються. Таким чином учитель завжди цікавий, новий, авторитетний, компетентний. Зупинятися не можна – світ невпинно розвивається - і ми мусимо крокувати в ногу з новими обставинами. Недарма з сивої давнини до нас дійшло поняття: «Шлях Воїна – це шлях удосконалення довжиною у життя»